Головна cтраница Головна cтраница
Главная cтраница
Главная cтраница
Главная cтраница

Головна cтраница
Головна cтраница
Головна cтраница
Галоўная cтраница
Галоўная cтраница
Галоўная cтраница

Головна cтраница
Головна cтраница Головна cтраница Головна cтраница Головна cтраница

Sergey Prokofiev / Сергій Прокоф'єв (частина V)

Сергій Прокоф'єв був чудовим піаністом, прославленим виконавцем своєї музики. Але й інші піаністи, такі, як Софроницкий, Нейгауз, Гилельс, Юдина, Ріхтер, а за ними й більш молоді ввели у свій репертуар прокофьевские сонати, виявляючи в цьому найбагатшому світі образів, ідей, щиросердечних станів усі нові й нові глибини

У сонатах Прокоф'єва легше встановити закономірності змісту й розташувати їх у послідовний ряд, чому в його симфоніях, у значній своїй частині пов'язані з театральною музикою або з тематичним матеріалом, що призначали для інших жанрів і форм. Друга симфонія носила, певною мірою, експериментальний характер і була написана, по вираженню композитора, для "скорення Парижа" або закріплення "скорення". Матеріалом для Третьої симфонії послужила, як вказувалося музика опери "Вогненний ангел", у Четвертої, так само, як "Симфонія псалмів" Стравінського, замовленої до 50тлетию Бостонского оркестру, увесь тематизм безпосередньо пов'язаний з балетом "Блудний син". І тільки останні три симфонії - П'ята, Шоста й Сьома - написані, подібно Класичної, як добутку із заздалегідь продуманою концепцією. Про П'яту симфонії (1944) автор писав: "Я задумав її як симфонію величі людського духу". У ній дійсно є величавість і воля, широта і яскравість "бородінського" епічного сказывания про героя, риси, що ріднять симфонію з найбільш монументальними утворами Прокоф'єва, музикою до "Олександру Невському", "Івану Грозному", оперою " Війна і мир".

Написана наприкінці 400х років Шоста симфонія, по думці автора, повинна асоціюватися з недавнім минулим, з відзвуками військових років. Її згущена, похмура атмосфера змушує згадати про Другу симфонію, перенасичену експресіоністськими складностями. Зробленим контрастом, антиподом цих симфоній виступає промениста і юна за духом Сьома, складена в 1952 році, одне з останніх творів Сергія Сергійовича. Усе в ній просто, мудро й світле. Лірична схвильованість I частини, чарівний вальс шкільного балу - II, роздум - III і сонячний, юнацьк, що дзенькає, як пляж в Артекові, фінал. Після Гайдна не багато написане таких по-чудесному життєрадісних симфоній у всій історії цього жанру

Прокоф'єв любив дітей і охоче звертався до музики для юних слухачів. У веселій "Балакусі" на вірші Агнії Барто (1939), про "Петі й вовку" - захоплюючої історії про безстрашного піонера (1936), у захоплюючої зрозумілої навіть самим маленьким, сюїті "Зимове багаття" (1949), усюди, де Прокоф'єв звертається до дітей, чується, відчувається любов до нової порослі - майбутньому Землі

Великий музикант, Прокоф'єв був і великим трудівником, що віддали твору музики п'ятдесят років із прожитих шістдесяти двох. Його величезний талант після бурхливого цвітіння замолоду, піддався важким випробуванням на чужому ґрунті. Після п'ятнадцятирічної відсутності, повернувшись на батьківщину, Прокоф'єв відчував потребу осягтися, що відбулося за ці роки в нашій країні. Розумний, уважно ", що вчитується" у книгу життя, він осягся велич революційних перетворень, що охопили всі сторони діяльності радянського суспільства й радянської людину. В 1937 році, до двадцятиліття Жовтня, він створив Кантату, побравши для неї тексти з "Комуністичного маніфесту", "Тез про Фейєрбаха", із книги В. І. Леніна "Що робити?", з Конституції Радянського Союзу. Виник незвичайний добуток величезної художньої й публіцистичної сили

А наприкінці 1950 року пролунала врочиста й стругаючи ораторія "На стражі миру" на вірші С. Маршака. "Я праг виразити в цій речі свої думки про світ і війні, упевненість, що війни не буде, що народи землі відстоять мир, урятують цивілізацію, дітей, наше майбутнє", - писав автор

Про Прокоф'єва можна сказати: великий музикант знайшов своє місце й серед великих перетворювачів життя

Прав був Ілля Эренбург, коли писав: "Це була велика людина, і нащадки не зможуть зрозуміти важкого й славного часу, який ми ще має право назвати нашим, не вслухуючись у твори Сергія Прокоф'єва й не замислюючись над його надзвичайною долею".

< вертаємося