Головна cтраница Головна cтраница
Главная cтраница
Главная cтраница
Главная cтраница

Головна cтраница
Головна cтраница
Головна cтраница
Галоўная cтраница
Галоўная cтраница
Галоўная cтраница

Головна cтраница
Головна cтраница Головна cтраница Головна cтраница Головна cтраница

Paul Hindemith / Пауль Хиндемит (1895 - 1963)

У трагічному списку представників німецької й австрійської художньої інтелігенції, змушених покинути батьківщину після приходу Гітлера до влади, значиться й ім'я Пауля Хиндемита, молодшого сучасника Рихарда Штрауса. Він розділив долю Бертольта Брехта, Генріха й Томаса Маннов, Ганни Зегерс, Ліона Фейхтвангера, Арнольда Шенберга, Стефана Цвейга й тисяч інших

Пауль Хиндемит належав до самих великих музикантів Німеччини, до того покоління, чиє творче формування збіглося з роками підготовки й початку першої світової війни. Виходець із робочого середовища, він рано став на шлях професійного музиканта як скрипаля, піаніста, ударника оркестрових ансамблів у заміських ресторанах, дансингах, пивних. Тут він юнаків довідався виворіт музики. І звідси, з миру музичної банальності, кинувся у велике мистецтво. У двох солідних консерваторіях (Дармштадта й Франкфурта) він отримав освіту. Темп його музичного розвитку стрімкий. У віці 20 років він - концертмейстер Франкфуртского оперного театру. Через десять років Берлінська Вища музична школа запрошує його зайняти місце професора композиції

Пауль Хиндемит / Paul HindemithХиндемит належав до числа універсально обдарованих музикантів, які не можуть обмежити себе вузькою спеціалізацією. Видатний альтист, завжди одержимий творчою жадібністю, він разом з турецьким скрипалем Лико Амаром очолив струнний квартет, з початку 200х років, що завоював світову популярність. Хиндемит - один з організаторів знаменитих фестивалів сучасної музики в Донауэшингене й Баден-Бадені. Багато енергії віддане диригуванню, педагогіці, музично-критичної й наукової діяльності. Але над усім берет верх композиторське покликання. Замолоду Хиндемит, як і багато його ровесники, випробовує впливи Брамса, Гуго Вольфа, Малера. У перших двох квартетах, Веселої симфониетте, Танцювальній сюїті, що з'явилися на початку 200х років, звучать відгомони романтизму, що йде з арени. Але не це генеральна лінія його творчості

У Хиндемите - художнику й людині - сполучалися раціональне, математичного складу мислення з феноменальної " обчислювальною технікою", необхідної при рішенні складних завдань поліфонічної музики, і при цьому - інтелектуальний темперамент високого розжарення. У ньому закладена не знаюча перешкод творча енергія, що перетворює самі незвичайні, несподівані теми, сюжети, жанри в музику найширшої амплітуди: від пікантних скетчів і побутових танців до глибоких філософських концепцій у симфоніях і операх; від наївних дитячих п'єсок до неймовірно концентрованої думки в його циклі "Ludus tonalis" ("Гра тональностей"), який з рівним правом можна назвати й чудовою музикою й науковим трактатом

Людей, мислитель і музикант XX століття, Хиндемит з повагою й постійним інтересом ставився до великих класиків, особливо до Баха, Бетховена, Моцарту, Брамсу. "Бахианство" Хиндемита - це "десять заповідей" не тільки естетики, але й етики його творчості. Композитор невичерпної творчої потенції, що створював без перерви, майже без пауз, добутку різних жанрів, він мав воістину феноменальну композиторську техніку й колосальною працездатністю. М'яло до кого з майстрів музики різних століть із більшою підставою можна віднести визначення " композитортвіртуоз", чому до Паулю Хиндемиту.

Приведемо тільки один приклад його композиторської майстерності: в 1927 році він написав одноактну оперу-скетч "Туди й назад", сюжет якої побудований таким чином, що, досягшись кульмінації - убивства героїні, дія, крок за кроком, вертається до початку. Так само написана й музика. Її можна відіграти ліворуч праворуч і праворуч ліворуч. Важко заперечувати, що такого роду творча акробатика носить сугубо формальний характер. Але якої інтелектуальної напруги вимагає такий "формалізм"!

Свою віртуозну техніку Хиндемит не підкоряє ззовні взятої теоретичної концепції. Найменше він доктринер. Одне з найбільш характерних властивостей музичного мислення Хиндемита,- його "залізна звукова логіка", дисципліна думки, що послідовно розбудовує будь-яку мелодійну, гармонійну, тембральную ідею

У роки, коли одна з фундаментальних основ музики, тональність, зазнала атакам з різних плацдармів, оголошувалася віджилим поняттям, що гальмують "поле в безбережність", Хиндемит створює струнку, науково обґрунтовану систему, спрямовану не на руйнування тональності, а на збагачення її ув'язненими в ній самої "ресурсами". У цій системі Хиндемит виявляє одночасно й повагу до класичних традицій, і прагнення інтерпретації їх з погляду музичної мови й приймань композиції ХХ сторіччя

В 200е роки в добутках переважно інструментальних Хиндемит чітко проявляє риси неокласицизму, що позначаються в ясності, підкресленій чіткості побудов, енергійному русі звукових потоків, які сплітаються в складну поліфонічну тканину; у перевазі диатоничности мелодійних малюнків. До цього періоду ставляться майстерно написані Другий і Третій струнні квартети (1921, 1922), Концерт для оркестру (1925), танцювальна пантоміма "Демон" (1924), опера "Кардильяк".

На переломі першої й другої половини 200х років він створює цикл із семи творів, об'єднаних загальною назвою "Камерна музика". У ньому вже ясно відчуваються нові віяння, що відступають від неокласичного канону. "Камерна музика", позначена порядковими номерами, вражає багатством і різноманітністю інструментальної фантазії: № 1 написаний для ансамблю з 12 інструментів, включаючи фортепіано, фісгармонію, велику кількість ударних; № 2итип фортепианного концерту за участю 12 інструментів, трактованих як ансамбль солістів; № 3 - віолончельний концерт із широко розгорнутою поліфонією десяти інструментів; № 4 - пятичастный скрипковий концерт із нальотом вхідного в моду ( 1925 р.) джазу; № 5 -концерт для альта й духових інструментів з додаванням віолончелі й контрабаса; № 6 - найніжніша партитура із солирующим рідким інструментом - виоль д'амур - на тлі струнних; нарешті, № 7- концерт для органа з камерним оркестром.

У багатьох ланках цієї "малої енциклопедії камерної музики" позначаються тенденції гротеску, сатири, екстравагантності. Вони йдуть від нових віянь, породжених складної психологічною атмосферою Німеччини 200х років, країни контрибуції, що несе тягар, репарацій, що розплачується за злочинно розв'язану й програну першу світову війну. На ґрунті катастрофічної інфляції, голоду, безвір'я, моральної спустошеності в ці роки в Австрії й Німеччини народжується глибоко песимістичне мистецтво експресіонізму. Не тільки в окремих ланках " Камерної музики", але й у фортепианной коштуєте "1922" картини, що малює, нічного міста, обійнятого мороком і жахом, і в ряді інших творів різних жанрів відчуваються експресіоністські тенденції, з типової для них напруженістю, крикливістю або, навпаки, судорожної застылостью й прострацією

В 200е роки Хиндемит звертається й до інших жанрів. Тут і кривава мелодрама "Убивця, надія жінок" скетч, що й згадувався вже, "Туди й назад", і "Новини дня", опера, присвячена сенсаційному шлюборозлучному процесу, з подробицями в дусі американської бульварної літератури, аж до арії героїні, що сидить у ванні в хмарах мильної піни. Забавляючись, Хиндемит уводить в оркестрову тканину "Новин дня" друкарську машинку, під квапливий ритм якої хор читає офіційні документи

читаємо далі >