Головна cтраница Головна cтраница
Главная cтраница
Главная cтраница
Главная cтраница

Головна cтраница
Головна cтраница
Головна cтраница
Галоўная cтраница
Галоўная cтраница
Галоўная cтраница

Головна cтраница
Головна cтраница Головна cтраница Головна cтраница Головна cтраница

Karol Szymanowski / Кароль Шимановский (частина III)

Якщо говорити про роль Стравінського в біографії Шимановского, те мова повинна йти не про вплив (провідному часто до наслідування), а про найсильніший поштовх, спрямований убік вивчення й перетворення народної музики. Так виникає чудовий 500й опус Шимановского ( 1926 р.), що включає 20 мазурок для фортепіано. Композитор виходить на нову дорогу. Ще не впевнений у правильності шляху, він шукає, оглядається. Звичайно, не могло обійтися без Шопена, що так багатогранно розкрив поезію мазурки. Але тут же чуються й терпкі гармонії Бартока, які вперше проглянули в деяких з "12 етюдів", написаних Шимановским ще в 1916 році

Може бути, боячись впливу чарівницької сили Шопена, Шимановский "кличе на допомогу" Бартока й Стравінського. чи Тік, інакше, але в цьому творчому акті він заново знаходить себе. Пішло екстатичне самооголення неоромантика, висохнув інтерес до изысканностям " французької кухні". Шимановский уперше вслухується в сувору мудрість народного мистецтва, привчається цінувати його небагатослівність, починає осягати, які в ньому таяться багатства, як своєрідний цей мир

З народним мистецтвом Шимановского здружила на багато років не тільки творча еволюція, але й лихо. Із серпня 1922 року Кароль Шимановский, по вираженню одного з біографів, належить до людей, які " без Закопане жити не можуть". Мова йде про курорт у Татрах, де хворі туберкульозом шукали порятунку або хоча б відстрочки неминучого

Останні 15 років життя Шимановский проводив по більшій частині в смутній атмосфері гірських санаторіїв Польщі й Швейцарії. Але в Закопане, починаючи з 1914 року, розростався "Музей Татраньски", створений і опікуваний ентузіастами, закоханими в народне мистецтво польських горців, у їхній побут, мову, музику, прикладне мистецтво. Серед ентузіастів виділявся Юлій Зборовский, що записував на фонограф пісні, танцювальну музику, вівчарські наигрыши, примовки "татраньчыков". У цей мир і ввійшов Шимановский. Тут народився задум "Харнаси", балету з життя горців, що зіграв більшу роль в історії польської музики й польського хореографічного театру

Продовжуючи лінію, що йде від "Двадцяти мазурок", композитор проникає в ті глибини, де перебувають уже "праинтонации" слов'янської музики. Не стилізація, а відтворення звучань скрипок, на яких народні віртуози відіграють, повернувши їх декою до публіки й тримаючи не в підборіддя, а майже на груди; відтворення співу, різкого, горлового, але чарівного у своїй первозданній свіжості, від якої, як від студеної ключової води, ниють зуби

Сюжет "Харнаси" зовсім простий. Гарну дівчину видають заміж за нелюбимого. Сумно весільні веселощі. Сумна наречена. Ще й тому, що їй сподобався один з гірських розбійників, з тих, хто не кривдить бідних, а тільки багатих. Той обіцяв визволити її; час іде, а його всі немає. Раптом він з'являється, цей красень (недарма в народі їх кличуть "харнасями", від кореня "харный"- гарний) і викрадає, що полюбився йому милу. Тільки в 1931 році кінчена робота над складною партитурою, сценічне життя якої не відразу вдалася

И наступні опуси Шимановского - дванадцять "Курпиовских пісень" для голосу й фортепіано й шість народних пісень для хору,- свідчать про те, що зв'язки композитора з народною музикою зміцнюються. Це підтверджує й збірник польських народних пісень, оброблених для фортепіано, і "Чотири танці" (Полонез, Краков'як, Оберек і Мазурка). Останні добутки створювалися в 300х роках, і саме значне з них - Четверта симфонія, названа автором Концертною симфонією. Написане для солирующего фортепіано й оркестру твір це з'єднує обоє жанру - симфонію й концерт. Присвячене воно Артуру Рубинштейну. Четверта симфонія, написана за кілька років до неї широко відома ораторія "Stabat Mater", а поруч із ними Другий скрипковий концерт, завершують шлях композитора, шлях безустанних шукань

Дві перші частини симфонії наповнені музикою глибокого й чистого почуття, те схвильованого, те осінній^-осінньому-по-осінньому умиротворений^-умиротвореного-сумно-умиротвореного. Але у фіналі як би востаннє зібрані сили для блискуче викладеного, віртуозно трактованого у фортепианной партій висновку, що цілком опирається на народну тему. Духом народних ритмів, запалом і ліричної щирості наповнена й партитура скрипкового концерту

Шимановский провів ще в 1935-1936 роках кілька концертних поїздок, що пройшли з більшим успіхом. Виконання останньої симфонії й концерту принесли йому почуття справжнього задоволення. У ці ж роки пішли Празька й Паризька прем'єри балету "Харнаси", прийнятого, особливо в Парижу, у постановці Сергія Лифаря, з більшим ентузіазмом

Сили Шимановского танули. У грудні 1936 року він змушений був покинути Варшаву й направитися у швейцарський курорт Грасс. Ще він накидав на нотний папір рядок за рядком, ескізи до задуманого балету "Повернення Одиссея", але ясно було, що кінець близький. Він настав 29 березня 1937 року

Не тільки Варшава, уся Польща проводжала його в останню путь

И коли закінчилася жалобна церемонія, відзвучали мови, відзвучав марш із "Загибелі богів" і місце заспокоєння спорожніло,- чотири народні музиканти спустилися з Татрів. Ян Оброхта, Станіслав Оброхта, Анджей Слодычка й Вацек Мруз настроїли свої скрипки, повернули їхніми деками до могили й сумно, простий^-простому-по-простому, "по гуральски" заграли свої мелодії…

< вертаємося