Hanns Eisler / Ганс Эйслер (частина II)

Прихід фашистів до влади провів демаркаційну лінію в біографії Гансу Эйслера. По одну сторону виявилася та її частина, яка зв'язана була з Берліном, з десятилітньою напруженою партійною й композиторською діяльністю, по іншу - роки скитаний, п'ятнадцять років еміграції, спочатку в країнах Європи, а потім ВСША.

Коли в 1937 році іспанські республіканці підняли прапор боротьби проти фашистських банд Муссоліні, Гітлера й власної контрреволюції, Ганс Эйслер і Эрнст Буш виявилися в рядах республіканських загонів пліч-о-пліч із добровольцями, що кинулися з багатьох країн на допомогу іспанським братам. Тут, в окопах Гвадалахари, Університетського містечка, Толедо звучали тільки що складені Эйслером пісні. Його "Марш П'ятого полку" і "Пісню 7 січня" співала вся республіканська Іспанія. У піснях Эйслера звучала така ж непохитність, як у гаслах Долорес Ибаррури: "Краще загинути коштуючи, чим жити на колінах".

И коли об'єднані сили фашизму задушили республіканську Іспанію, коли реальної стала погроза світової війни, Эйслер переїхав в Америку. Тут він віддає свої сили педагогіці, концертним виступам, твору киномузыки. У цьому жанрі Эйслер став працювати особливо інтенсивно після переїзду у великий центр американської кінематографії - Лос-Анжелес.

И, хоча його музика одержувала високу оцінку діячів кіно й навіть удостоювалася офіційних нагород, хоча Эйслер користувався дружньою підтримкою Чарли Чапліна, життя його в Штатах була не солодкою. КомпозиторрКомуніст не викликав симпатій офіційних осіб, особливо із числа тих, кому з обов'язку служби належало "стежити за ідеологією".

Туга за Німеччиною позначається в багатьох добутках Эйслера. Може бути, усього сильней у крихітній пісні "Німеччина" на вірші Брехта

Край мого суму,
Ти тепер удалині,
Сутінки застелили
Небеса твої
Новий день настане,
Згадаєш ти не раз
Пісня, що співав вигнанець
У цю гірку годину

Мелодія пісні близька німецькому фольклору й одночасно пісням, що виросли на традиціях Вебера, Шуберта, Мендельсона. Кристальна чистота наспіву не залишає сумнівів у тому, з яких щиросердечних глибин витік цей мелодійний струмочок

В 1948 році Ганс Эйслер був внесений у списки "небажаних іноземців", - так звучало обвинувачення. Як указує один з дослідників, " чиновникамаккартист назвав його Карлом Марксом у музиці. Композитор був укладений у в'язницю". А через короткий час, незважаючи на втручання й турбот Чарли Чапліна, Пабло Пикассо й багатьох інших найбільших діячів мистецтва, "країна волі й демократії" вислала Гансу Эйслера Вевропу.

Англійські влади намагалися не відстати від своїх заокеанських колег і відмовили Эйслеру в гостинності. Якийсь час Эйслер живе у Відні. У Берлін він переїжджає в 1949 році. Хвилюючими були зустрічі з Бертольтом Брехтом, з Эрнстом Бушем, але самої хвилюючої була зустріч із народом, що співали й старі довоєнні пісні Эйслера, і його нові пісні. Тут, у Берліні, Эйслер написав пісню на вірші Иоганнеса Бехера "Ми встанемо з руїн і побудуємо світле майбутнє", яка була Національним гімном Німецької Демократичної Республіки

В 1958 році врочисто було відзначено 60тлетие Эйслера. Він продовжував писати багато музики для театру й кіно. І знову Эрнст Буш, дивом спасшийся з катівень гітлерівських концтаборів, запік пісні свого друга й соратника. Цього разу "Лівий марш" на вірші Маяковського

7 вересня 1962 року Ганс Эйслер умер. Його ім'я привласнене Вищій музичній школі Вберлине.

Далеко не всі добутки названі в цьому невеликому нарисі. Перевага віддана пісні. Разом з тим камерна й симфонічна музика Эйслера, його остроумнейшие музичні оформлення спектаклів Бертольта Брехта, музика до десяток фільмів увійшли не тільки в біографію Эйслера, але й в історію розвитку цих жанрів. Пафос гражданственности, вірність ідеалам революції, воля й талант композитора, що знає свій народ і співаючого разом з ним, - усе це додало невідпорність його пісням, могутній зброї композитора

< вертаємося