Головна cтраница Головна cтраница
Главная cтраница
Главная cтраница
Главная cтраница

Головна cтраница
Головна cтраница
Головна cтраница
Галоўная cтраница
Галоўная cтраница
Галоўная cтраница

Головна cтраница
Головна cтраница Головна cтраница Головна cтраница Головна cтраница

Dmitriy Shostakovich / Дмитро Шостакович (частина II)

Показово, що жодна з п'ятнадцяти написаних Шостаковичем симфоній не йде від сучасності. Про Першу говорилося вище, Друга - симфонічна присвята Жовтню, Третя - "Першотравнева". У них композитор звертається до поезії А. Безименського й С. Кірсанова, щоб яскравіше розкрити полум'яніючу в них радість і врочистість революційних свят

Але вже із Четвертої симфонії, написаної б 1936 року, у мир радісного збагнення життя, добра й привітності входить якась чужа, злісна сила. Вона ухвалює різні обличчя. Десь вона грубо ступає по землі, покритою весняною зеленню, цинічною усмішкою опоганює чистоту й щирість, злобує, загрожує, передвіщає загибель. Вона внутрішньо близька похмурим темам, що загрожують людському щастю зі сторінок партитур останніх трьох симфоній Чайковського

И в П'ятої й в II частини Шостої симфонії Шостаковича вона, ця грізна сила, дає про себе знати. Але тільки в Сьомій, Ленінградській симфонії вона піднімається у весь свій ріст. Раптово в мир філософських роздумів, чистих мріянь, спортивної бадьорості, по-левитановски поетичних пейзажів вторгається жорстока й страшна сила. Вона прийшла за тим, щоб змести цей чистий мир і затвердити морок, кров, смерть. Вкрадливо, здалеку доноситься ледве чутний шерех маленького барабана, і на його чіткому ритмі виступає тверда, кутаста тема. З тупою механістичністю повторюючись одинадцять раз і набираючи сили, вона обростає хрипк, що ричать, якимись кошлатими звучаннями. І от у всій своїй застрашливій наготі по землі ступає человекозверь.

На противагу "темі навали", у музиці зароджується й міцніє "тема мужності". Гранично насичений гіркотою втрат монолог фагота, що змушує згадати некрасовские рядка: "Те сльози бідних матерів, їм не забути своїх дітей, що загинули на кривавій ниві". Але як би скорботні не були втрати, життя заявляє про себе поминутно. Ця ідея пронизує Скерцо - II частина. І звідси, через міркування (III частина), веде до переможно звучного фіналу

Свою легендарну Ленінградську симфонію композитор писав у будинку, що поминутно трясе вибухами. В одному зі своїх виступі Шостакович говорив: " З болем і гордістю дивився я на улюблене місто. А він стояв, обпалений пожежами, загартований у боях, що випробував глибокі страждання бійця, і був ще більш прекрасний у своїй суворій величі. Як було не любити це місто, споруджений Петром, не повідати усьому світу про його славу, про мужність його захисників... Моєю зброєю була музика".

Жагуче ненавидячи зло й насильство, композиторргромадянин викриває ворога, того, хто сіяє війни, що ввергають народи в безодні нещасть. От чому тема війни надовго приковує до себе помисли композитора. Вона звучить у грандіозній за масштабами, по глибині трагедійних конфліктів Восьмий, складеної в 1943 році, у Десятої й Тринадцятої симфоніях, у фортепианном тріо, написаному на згадку І. І. Соллертинского. Ця тема проникає й у Восьмий квартет, у музику до фільмів "Падіння Берліна", "Зустріч на Ельбі", "Молода гвардія", У статті, присвяченій першій річниці Дня перемоги, Шостакович писав: "Перемога зобов'язує не меншою мірою, чому війна, яка велася в ім'я перемоги. Розгром фашизму - тільки етап у нестримному наступальному русі людини, у здійсненні прогресивної місії радянського народу".

Дев'ята симфонія, перший післявоєнний добуток Шостаковича. Вона була виконана вперше восени 1945 року, якоюсь мірою ця симфонія не виправдала очікувань. У ній немає монументальної врочистості, яка могла б втілити в музиці образи переможного завершення війни. Але в ній інше: безпосередня радість, жарт, сміх, начебто величезна вага впала із плечей, і в перший раз за стільки років можна було без штор, без затемнень запалити світло, і всі вікна будинків засвітилися радістю. І тільки в передостанній частині виникає як би суворе нагадування про пережитий. Але ненадовго запановує сутінок - музика знову вертається в мир світла веселощі.

Вісім років відокремлюють Десяту симфонію від Дев'ятої. Такої перерви в симфонічному літописі Шостаковича ніколи ще не було. І знову перед нами добуток, повне трагедійних колізій, глибоких світоглядних проблем, що захоплює своїм пафосом оповідання про епоху великих потрясінь, епосі великих надій людства.

Особливе місце в списку симфоній Шостаковича займають Одинадцята й Дванадцята

Перш ніж звернутися до Одинадцятої симфонії, написаннной в 1957 році, необхідно згадати про Десять поеми для змішаного хору (1951) на слова революційних поетів XIX - початку XX сторіччя. Вірші поетівиреволюціонерів: Л. Радина, А. Гмырева, А. Коца, В. ТанаоБогораза надихнули Шостаковича на створення музики, кожний такт якої складений їм, і разом з тим родинний пісням революційного підпілля, студентських сходок, що звучали й у казематах Бутирок, і в Шушенском, і в Люнжюмо, на Капрі, пісням, які були й сімейною традицією в будинку батьків композитора. Його дід - Болеслав Болеславович Шостакович - за участь у Польськім повстанні 1863 року був засланий. Син його, Дмитро Болеславович, батько композитора, у студентські роки й після закінчення Петербурзького університету близько пов'язаний з родиною Лукашевичей, один зі членів якої разом з Олександром Ильичей Ульяновим готовив замах на Олександра III. 18 років провів Лукашевич у Шлиссельбургской міцності

Одне з найдужчих вражень усього життя Шостаковича датовано 3 квітня 1917 року, днем приїзду В. І. Леніна в Петроград. От як розповідає про це композитор. "Я був свідком подій Жовтневої революції, був серед тих, хто слухав Володимира Ілліча на площі перед Фінляндським вокзалом у день його приїзду в Петроград. І, хоча я був тоді дуже молодий, це назавжди запам'яталося в моїй пам'яті".

Тема революції ввійшла в плоть і кров композитора ще в дитячі роки й мужніла в ньому разом з ростом свідомості, стаючи однієї з його основ. Ця тема откристаллизовалась в Одинадцятій симфонії (1957), що носить найменування "1905 рік". Кожна її частина має свою назву. По них можна ясно уявити собі ідею й драматургію добутку: "Палацова площа", "9 січня", "Вічна пам'ять", "Сполох". Симфонія пронизана інтонаціями пісень революційного підпілля: "Слухай", "Арештант", "Ви жертвою впали", "Біснуйтеся, тирани", "Варшав'янка". Вони надають насиченому музичному оповіданню особливу схвильованість і вірогідність історичного документа

Присвячена пам'яті Володимира Ілліча Леніна, Дванадцята симфонія (1961)- добуток епічної моці - продовжує інструментальна розповідь про революцію. Як і в Одинадцятої, програмні найменування частин дають зовсім виразна вистава про її зміст: "Революційний Петроград", "Розлив", "Аврора", "Зоря людства".

< вертаємося - читаємо далі >