Головна cтраница Головна cтраница
Главная cтраница
Главная cтраница
Главная cтраница

Головна cтраница
Головна cтраница
Головна cтраница
Галоўная cтраница
Галоўная cтраница
Галоўная cтраница

Головна cтраница
Головна cтраница Головна cтраница Головна cтраница Головна cтраница

Carl Orff / Карл Орфф (1895 – 1982)

На бурхливім тлі музичного життя ХХ століття музика Карла Орффа звучить незвичайно. Її не підносять на щит за прихильність традиціям і не обстрілюють за відсутність авангардистських крайностей. У ній закладена рідка якість - вона проста тієї шляхетною простотою, яка скоряє будь-яку аудиторію. Прем'єри творів Орффа збирають музичну еліту багатьох країн, а тисячі дітей Зальцбурга, де подовгу живе й творить ця людина, з нетерпінням чекають зустрічей з ним, нових пісень, ігор, змагань у музичній кмітливості, не віддаючи собі звіту в тому, що й пісні, і гри, і участь у дивовижному оркестрі - усе це складається в "систему Орффа", глибоко продуману систему музичного виховання дітей. Не тільки діти, але й дорослі з пильною увагою слухають розповіді цієї гарної й уже літньої людину, розповіді, здатні захопити й хмурих і веселих. Цей чарівник відкриває дитячі серця скрипковим ключем. І серця ці всю життя будуть радісно відгукуватися на істинно прекрасне

Карл Орфф / Carl OrffОрфф - уродженець Мюнхена, там же він закінчив консерваторію. Кілька років потім віддані були диригентської діяльності в Мангсйме й Дармштадте. Тоді ж виникають його ранні добутки, що рідко укладаються в рамки звичайного оркестру або ансамблю. Дух творчого експериментаторства дуже сильний в Орффе, сильно в ньому й прагнення об'єднати, здружити кілька різних мистецтв під гегемонією музики. Не відразу Орфф знаходить себе, свій почерк. Подібно багатьом, імовірно більшості молодих композиторів, він проходить через роки спокус, захоплень. Двадцятилітнім юнаком він захоплений модним тоді літературним символізмом. Моріс Метерлинк володіє його творчими помислами. Опери "Смерть Тентажиля" і "Аглагсена й Селизета", симфонія з хором і солістами "Теплиці", симфонічна поема "Монна Ванна" втілили поетичні образи Метерлинка. Музична мова Орффа буяє оборотами, що нагадують вишуканість Дебюсси й оркестрове красномовство Рихарда Штрауса. Нова серія пошуків музичного "філософського каменю" приводить Орффа до класиків XVII століття. Особливо захоплює його музика геніального Клаудиомонтеверди (1567-1643), одного з основоположників опери. Орфф створює вільну редакцію "Орффея" Монтеверди, своєрідний авторизований переклад музики- XVII століття на сучасну музичну мову. Так само чуйно, оберігаючи стиль Монтеверди, редагує він уривки з його опери "Аріадна" і фрагмент - "Танець неприступних". При цьому Орфф зберігає свою "співавторську" інтонацію. Захоплений лютневою музикою XVI сторіччя, він складає повний принадності "Маленький концерт для чембало й духових інструментів" на лютневі теми, що вражають своєї вишуканою простотою

Імовірно, вивчення творчості великих майстрів минулого й навчило його вище всього цінувати їхню мудру простоту, результат величезної праці спрямованого на отсекание всього зайвого, що затемнює зміст, заважає пропорціям стати зробленими. Приклад скульптора, що звільняє сховану в мармуровій брилі ідеально розмірну фігуру від нашарувань непотрібного, аморфного матеріалу,- може бути перенесений і в музичну сферу. Саме цьому Карл Орфф вчиться в класиків. Як би не був захоплений Орфф твором, транспозицією старої музики, у нього залишався ще достатній заряд допитливості, щоб бувати в драматичних театрах, балетних студіях, вслухуватися в сум'яття музичного побуту, нехай навіть самого банального. Знавець Иоганна Себастьяна Баха, шанувальник і "генеральний консул" самого Монтеверди, Орфф ніколи не проявляв нетерпимості до музики вулиці. Ніяка музика не могла його шокувати, навіть танцювальний холодник "музики весело". У цьому він схожий на свого сучасника Курта Вайля, автора музики знаменитої "Опери злиденних".

Усе написане Орффом до середини 300х років, безсумнівно, становило інтерес, але не викликало його. У Німеччині цих років крива появи нових музичних добутків, виникнення нових імен, нових жанрів з кожним днем піднімалася усе більш круто. Саме тому в штовханині музичної "ярмарку на площі" ім'я Орффа звучало не занадто часто.

Шлях Карла Орффа до слави йшов здалеку. В XIII столітті виник рукопис, що включає вірші й пісні студентів, городян, ченців, що мандрують акторів, шпільманів і іншого люду. У збірнику, пристойності заради, куточок віддали благочестю. Більше ж усього тут було пісень любовних, сатиричних, застільних, написаних кількома мовами: на вульгарній (не літературної) латині, старофранцузском, старобаварском. В 1847 році збірник уперше видали за назвою "Carmina burana"- "Баварські пісні". Пройшло ще близько 90 років, і "Карміну бурану" потрапила в руки Орффа. ТодігТе й позначився його світлий талант. Надихавшись духом баварської старовини, подумки побувавши на сільських гулянках, на травневих танцювальних іграх, у тавернах, у компанії молодих і літніх гуляк, слухаючи жарту, супроводжувані гучним, як з винної бочки, реготом, Орфф усе це й багато чого іншого, що привиділося йому за читанням дорогоцінного збірника, переказує музикою. Так в 1937 році народився твір для хору, солістів, танцюристів і оркестру "Карміну бурану", жанр якого автор визначив як "сценічну кантату". Побравши зі збірника більше двадцяти пісень, Орфф змонтував їх і створив драматургічну композицію з 3 частин: "Весна", "У таверні" і " Про любов".

Пісні славлять весняну природу, що розцвітає під променями Феба, і Флору, що прикрашає увесь світ свіжою зеленню. І Травень пісні вітають за те, що в людські серця він вселяє любов. І дівчат, що просять мандрівного торговця продати їм рум'яна, щоб хлопці їх міцніше любили. У таверні звучать інші пісні: тут хвалять обжерливість, співають про почуття лебедя, що потрапив у каструлю, що й скаржиться на мінливості долі; хтось висміює церковний спів, а з особливим полюванням усе славлять Бахуса, що множить веселощі людей. Потім наступає черга вшановувати хвалу любові. І на честь Венери заводять пісню. Але навіть Венера подвластна Фортуні. Вона всемогутня, він її залежать долі людей і богів. Гімном, вихвалянням Фортуни починається й закінчується "Карміну бурану".

Вирішальним для Орффа виявився прихід до жанру, що поєднує риси ораторії, кантати, опери, драматичного спектаклю й елементи хореографії. Для цього незвичайного синтетичного жанру, у якім можна простежити вплив середньовічного театру (але в Орффа позбавленого який б то ні було культовості), виник задум триптиха, що включає крім "Карміну бурану" ще "Катулли Карміну" і "Тріумф Афродіти".

Друга ланка триптиха -"Катулли Карміну". "Сценічні ігри" - так Орфф позначив його жанр. За основу тексту взяті вірші римського поета Валерія Катулла. Композитором дописаний текст прологу й епілогу. В "Катулли Карміну" виспівується жагуча, повна захватів і страждань любов Валерія Катулла до Лесбии. Під цим іменем схована знатна римлянка, красуня Клодия, примхлива й невірна кохана поета

Орфф обрав украй ощадливий склад виконавців: хор, трохи солістів і інструментальний ансамбль, що полягає з 4-х роялів і набору ударних. Пролог звучить як ожила сцена вазового живопису, сцена прославляння життя, любові, юності. Музика прологу - нескінченне рондо - нагадує блискаючий фарбами хоровод, що проноситься по залитої сонцем галявині. Зненацька лунає старече хихикання, сластолюбне й цинічне: "Любов проходить, як подув вітру". Але голосу навчених досвідом старців не в силах погасити радості життя. Крізь страждання відкинутої любові, болісні уколи ревнощів, глузування гуляк, зрадництво друзів проносить Катулл своє почуття. І юнака й дівчини у фіналі сценічної гри як смолоскип підносять полум'яне почуття Катулла.

Третя ланка - "Тріумф Афродіти"- Орфф назвав "сценічним концертом". Тут гімни, пісні, танці на честь, у хвалу любові і її богині Афродіти досягають екстатичної сили і яскравості. І знову композитор домагається найяскравішої виразності найпростішими засобами. Гармонійна мова Орффа одночасно й складний і простий, тому що сприймається він легко, не насторожуючи слуху незвичністю. І тільки при аналізі партитури можна виявити, як незвичайна й складна технологія гаданої простоти

читаємо далі >