Саме разюче в цій музиці те, що вона при всій майстерності, у неї вкладеному, із цікавими гармоніями, поліфонією, складними ансамблями, робить враження безпосередності. Так природно звучать голосу: іноді - по канонах "бельканто", поруч - фальцетом, потім - голосним шепотом, вигуком. Але завжди, у кожній із трьох частин триптиха, яскраво, радісно, могуче, славлячи життя, сонце

Шлях Орффа до "сценічній кантаті" повів його на наступних етапах до оперної сцени, тому що Орфф -природжений майстер театру. Навіть у статичних, по-концертному трактованих епізодах "Катулли Карміну" і "Карміну бурану" виконавці мимо волі починають трохи "лицедействовать". Це закладене в самій музиці, тому що театр - стихія Орффа.

Отже - шлях до театру. В 1937-38 роках Орфф пише оперу "Місяць" на сюжет, запозичений у казкарів братів Грімм. Це історія про те, як чотири хлопці украли місяць, принесли у своє село й зажили припеваючи, одержуючи за висвітлення по талеру в тиждень від населення. Усе йшло добре. Але от один із чотирьох умер, заповідаючи свою волю: у труну до нього покласти приналежну йому чверть місяця. За першим пішов другий, потімттретій, четвертий, і весь місяць вроздріб виявився на тому світлі. Там чотири друзі зустрілися, склеїли небесне світило й стали допивати недопите на землі. Так так ґрунтовно, що апостол Петро відняв у них місяць і оселив її, на радість людей, на місце. "Місяць" по суті не опера, а музичний спектакль, спочатку навіть задуманий для лялькового театру. За духом своєму й характеру "Місяць" близька творчості веселого й мудрого художника Жана Эффеля, що створив свою знамениту книжку "Створення миру".

Казка про розумну селянську дівчину дружиною, що стала, короля, є в багатьох народів. Орфф написав на такий сюжет свою оперу "Розумник". Так в 1942 році народився добуток, повне зачарування театральності, що нагадує безсмертну "Принцесу Турандот" Вахтангова. Чарівність театральності, що народжується на очах у глядача, інтермедії, що розігруються паралельно головній дії, і музика, що заворожує своєю казковістю, дитячістю й тонким зачаруванням таємничості й лірики, зробили "Розумника" Орффа однієї з найпопулярніших опер у репертуарі десятків театрів десятків країн

Наступний свій крок Карл Орфф зробив знову убік баварського фольклору й назвав спектакль "Дочка Бернауэра" " баварською драмою". В основі драми - історична правда: в XV столітті спадкоємець баварського престолу Альбрехт полюбив дочку брадобрея, красуню Агнес. Опікуючись про чистоту династії, король наказав убити її. Історія прекрасної Агнес багато раз переказувалася в німецькій літературі й у театрі. Орфф створив спектакль (1947) за участю драматичних акторів, хору, оперних солістів і оркестру, спектакль, по суті й срежиссированный композитором, настільки точно, докладно й цікаво описане в партитурі сценічна дія

В останні роки Орффа залучають античні сюжети: "Антигонів", "Цар Эдип" і, нарешті, "Прометей". До рішення кожного з них він підходить зовсім своєрідно, не стискуючи себе ні жанровими, ні стилістичними традиціями

Разюча творча воля Орффа обумовлена масштабами його таланта й найвищим рівнем композиторської техніки. Усе це й створює "Театр Орффа" - одне з найцікавіших явищ у музичному театрі наших днів

Багато років Карл Орфф працював у Зальцбургові, керуючи "Інститутом Орффа", де була створена ціла система естетичного виховання дітей, система, у якій беруть участь усі мистецтва. Зальцбург став місцем паломництва не тільки як місто Моцарта, але і як місто, де велася разюча робота Орффа. Що б не робив у мистецтві Карл Орфф - усе освітлене його талантом і добротою клюдям.

Колись Толстой сказав: "Письменник повинен писати тільки те, чого не написати він не може". І якщо це справедливо для всіх діячів мистецтва, те саме так і писав Карл Орфф.

< вертаємося